fbpx

Збережіть слова любові для близьких на камені

Кожен із нас так багато не встигає сказати близьким людям за життя.

Епітафії — це можливість увіковічнити усе несказане на довгі роки.

Слова вдячності та турботи, скорботи і любові — з давніх-давен, саме вони карбувалися на камені, й були невід'ємним елементом меморіальної композиції. 

Епітафії бувають дуже різними за форматом та довжиною. Наприклад:

  • пітафії-вірші — зазвичай, римовані чотиривіршя. Рідше — довгі вірші.
  • Прозові епітафії — неримований текст на честь померлого.
  • Короткі епітафії у форматі влучної фрази, як виражає емоції близьких та рідних.

Ми допоможемо підібрати епітафію для матері, батька, дідуся чи бабусі. Адже ми зібрали найбільш красиві віршовані та прозові рядки, які допоможуть виразити Ваші почуття на камені. 


Ваші руки втоми не знали.
Ваші уста ніколи не сумували.
Ви йшли по життю працю люблячи.
Нехай буде пухом Вам земля.

Схиляють голови сумні.
Всі ваші діти, чоловік, онуки
Прийміть уклін наш до землі
І тугу вічної розлуки

Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас.

Ваш вічний сон – наш вічний сум

Ти пішла назавжди, але ми тебе пам'ятаємо і любимо.

Вічна пам'ять тобі, дорога та улюблена бабусю.

Залишилась лише вдячність від онуків та тепло спогадів.

Все життя твоє — достойний приклад для дітей та онуків!

Рідненька бабусю і мамо, нам так важко жити без Тебе.

Ти жила для нас,
Ти жива для нас.

Ти нам, бабусю, віддала все своє тепло.
Віримо, що душі твоїй зараз спокійно та світло.

Ми пишаємося твоїм життям,
Тужимо твоєю смертю

Дорогій бабусі...дякуємо за чудові миттєвості!

Ти завжди будеш жити
В серцях близьких та рідних

Свою любов, сердечність, ніжність
На всіх хотіла ти ділить.
Не стало сил — пішла ти в вічність
Залишивши нас з болем жить.

Спи спокійно бабусю, ми тебе не підведемо
Достойно, як і ти, через життя пройдемо

Дуже хочеться, щоб ангели тебе повернули
Наша улюблена і мила бабусю.

За життя своє ти багато встигла
У всіх справах була нам зразком

Улюбленій мамі та бабусі. Спасибі за те, що була з нами.

Такої милої, святої,
Такої доброї, як Ти,
Такої щедрої, простої
Нам вже ніколи не знайти.

Мамо рідна, бабусю дорогенька,
Ти так стомилась, спочивай.
А коли станеш перед Богом,
Проси за нас, не забувай.
В скорботі голови схиляємо,
сумуємо, любим, пам'ятаємо
від дітей та онуків

Ти пішла назавжди, але ми тебе пам'ятаємо і любимо.

Вічна пам'ять тобі, дорога та улюблена бабусю.

Залишилась лише вдячність від онуків та тепло спогадів.

Все життя твоє — достойний приклад для дітей та онуків!

Рідненька бабусю і мамо, нам так важко жити без Тебе.

Ти жила для нас,
Ти жива для нас.

Ти нам, бабусю, віддала все своє тепло.
Віримо, що душі твоїй зараз спокійно та світло.
Ми пишаємося твоїм життям,
Тужимо твоєю смертю

Дорогій бабусі...дякуємо за чудові миттєвості!

Ти завжди будеш жити
В серцях близьких та рідних

Свою любов, сердечність, ніжність
На всіх хотіла ти ділить.
Не стало сил — пішла ти в вічність
Залишивши нас з болем жить.

Спи спокійно бабусю, ми тебе не підведемо
Достойно, як і ти, через життя пройдемо

Дуже хочеться, щоб ангели тебе повернули
Наша улюблена і мила бабусю.

За життя своє ти багато встигла
У всіх справах була нам зразком

Улюбленій мамі та бабусі. Спасибі за те, що була з нами.

Завжди ти в пам’яті залишишся у нас,
І по життю ти будеш вічно з нами,
Улюблений наш батько, чоловік,
Дідусь рідненький. Світла твоя пам’ять!

Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою...

Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки.

В серцях людей залишив слід,
І вічну пам’ять про себе.

Весь вік трудився на землі,
Їй віддав себе сповна…
За труд важкий, за мозолі –
Хай буде пухом і вона.

Прожив ти життя своє в турботах,
Тепер заснув ти назавжди.
Так спи спокійно, безтурботно,
З тобою завжди твоя сім'я...

Завжди ти в пам'яті залишишся у нас,
І вічно ти по життю з нами,
Улюблений наш і найкращий із усіх,
Ти наш батько і чоловік, і дідусь навіки.

Спи спокійно, дідусю.

Улюблений дідусю! Слів нема, щоб передати, як ми сумуєм.
Спокійних тобі, рідний, снів. Про тебе думають і діти, і онуки.

Ти міг зігріть одним лиш словом. А поглядом — закрить від бід.
Ми пам’ятатимемо про це, любий дідусю.


    Життя дається кожному лише один раз. І ти, дідусю, прожив його достойно. З повагою, дружина, діти та онуки.

    Віддаємо останню шану чудовому чоловікові, другові, батькові та дідусеві.

    Дорогому, рідному дідусеві. Ми пам'ятатимемо про тебе завжди.

    Той день, коли згас твій погляд, і серце перестало битися,
    Для нас був найстрашнішим днем,
    І ми не зможемо з ним змиритися.

    Дідусь стоїть перед очима. Живий, з посмішкою на вустах.
    Ні! Ні! Завжди він разом з нами, і буде жити у нас в серцях.

    Ти йшов по життю посміхаючись. Залишив всіх нас не прощаючись. Як плаче серце, неможливо передати.
    Сумуємо і пам'ятаємо.

    Великої скорботи не виміряти,
    Сльозами горю не зарадити.
    Тебе немає з нами, але навіки у серцях ти наших не помреш.

    Як багато твого лишилося з нами. Пам'ять про тебе житиме в нашім серці вічно.

    Ми приходимо до тебе,
    Квіти покласти,
    Дуже важко, ти знаєш,
    Без тебе нам прожити.

    Дорогий дідусю, твій образ назавжди у нашій пам'яті. З повагою, уся твоя велика родина: дружина, діти та онуки.


Спи спокійно, мамо,
Сумно нам без тебе.
Більше ти до нас не прийдеш,
Тільки ми до тебе.

Ми приходимо сюди,
Щоб покласти квіти,
Дуже важко, рідна наша,
Нам без Тебе жити.

У наших серцях
Вічна скорбота
І любов до тебе

Ви, листочки, не шуміть,
Нашу маму не будіть.

Хоч обірвалося життя, а ти живеш!
У наших помислах живеш і будеш жити.
Ти вміла справді мріяти й любити…
Ми пам’ятаємо, ріднесенька, тебе!

Дорогій, милій мамі. І буде воля Твоя

Було так добре і радісно нам жити
Коли б Ви, мамо, були разом з нами.
Адже ніхто в житті не зможе замінити
Хорошої та люблячої мами.

У могилі під хрестом спить матуся вічним сном.
Тихо, гілко, не шуми. Нашу маму не буди

Тихо, дерева,
Листям не шуміть.
Ненька спить,
Ви її не будіть.

За доброту твою, любов і ласку
В серцях, рідна, ти залишишся завжди

Так тихо, скромно і печально
Наші матері йдуть від нас...

Ти також сум залишила у спадок
Дітям люблячим своїм...

Тут спочиває наша мама. Єдина, люба, неповторна.

Пішла від нас ти дуже рано,
З Землі цієї у безкрайнє Небо,
Рідна наша, добра, неповторна мама,
Нам жити важко буде так без тебе.

Нам тепер на все життя
Вистачить горя та печалі,
За мамою, яку любили сильно ми,
Ту, що лебідкою махнула в сині далі.


Рідного голосу більше не чути,
Очей не видно милих, світ спинився враз,
Чому так доля малює маршрути,
Якими дуже рано, мамо, ти пішла від нас...

Наші серця заповнені словами вдячності до тебе, люба наша Мамо.

Ти — зірка, що дорогу нам вказала,
Від всіх, хто пам'ятає, любить і сумує

Допалає прощальна свіча,
І очі наповняються сльозами.
Як жити нам без материнського плеча,
І як повірити, що мама вже не з нами.

Не сила перешкодить долі злій,
Пішла від нас ти дуже рано,
Та світлий образ рідний твій
Я пронесу роками, моя мамо.

Ти пішла із дому, і не прощалась з нами,
Залишила слід, що не забудеться роками.

Вдячність дітей і тепло спогадів.

Земля стала бідніша на одну людину,
Небо багатшим стало на одну зорю...

Мамо, ти живеш і будеш жити
в пам'яті людей, що тебе люблять

Більшого горя нема, ніж втрата матері.

Ми віддали би по частинці серця,
Щоб знову забилось, мамо, твоє

Доля відміряла тобі короткий вік,
І лихом стала та година,
Коли нашої мами погляд зник,
Коли пішла найрідніша людина.

Спи спокійно, рідна мамо,
Після життєвих тривог

Як плаче серце, біль не оминути,
Сумуєм, пам'ятаєм кожну мить.
Не в силах досі втрату матері збагнути,
Хоч час нестримний, та душа іще болить...

Ми пізно починаєм розуміти -
Майже завжди, коли пора піти.
Всьому межа, всьому свій термін, вірте,
Нікому час не зупинити і не віднайти.

Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах та мріях.

Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.

До твоєї могили ніколи
Наша стежка не заросте.
Рідний образ твій милий
Нас до тебе завжди приведе.

Все було в ньому —
Душа, талант і краса.

Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.

Життя прожито. Але як достойно…
ти, як завжди, крокуючи вперед,
пішов у вічність гордою ходою,
пізнавши істини прихований секрет.

Буйно вітри не шуміть,
Нашого тата не будіть,
Нехай спить він вічним сном
Під оцим святим хрестом

Любий татку наш,
Не довго жив Ти з нами.
Любов, печаль і біль в душі
Лишив Ти нам і мамі.

Не стримати сліз нам ніколи,
Бо важко повірити в те,
Що ти не прийдеш вже додому.
Твій дім тепер — небо святе…
Любимо, пам’ятаємо, сумуємо.

Ти був для нас приклад для наслідування,
Ми і зараз живемо, звіряючись по тобі.
До тебе, батьку, приходимо на побачення
Радитися в щастя і біду.

Ні ... Не пішов, а в дітях повторився.

А дні летять, літа проходять,
Нам жаль із серця не виходить.


Назавжди попрощались ми з Вами, Тату.
Та в нашій пам'яті лишились Ви навік

Світла пам'ять, дорогий Тату. Про Тебе вічний спомин в наших серцях.

Тобі б ще жити, сонце зустрічати,
А ти від нас у цвіті літ пішов
Лишив як син, як чоловік і тато
Нам світло доброти — свою любов.

Ще трохи пожити на думці було,
І може пожив би, та сонце зайшло

Сумний без тебе світ, дорогий наш Батьку.

Осиротіла наша хата
Немає Вас, Ваших порад
Ніхто тепер Вас не поверне
І горе тяжче устократ

Дорогий наш, чоловік і тато
Сумно нам без Тебе
Ти до нас вже не прийдеш
Ми прийдем до Тебе

Ти в нашій пам’яті залишилась навіки
І біль в душі нічим не погасити.

Погасли сонце і зірки
Ніхто Тобі вже не всміхнеться
Пішов від нас Ти, Тату, назавжди
А пам’ять вічно збережеться.

Ой тату, тату!
Словами не висловити
Сльозами не виплакати
Щиру, палку печаль

Спіть спокійно рідний тату
В темній хаті в далині
Нехай шум дубів зелених
Не тривожить ваші сни

Немає вас тату,
Та досі зігріті
Ми вашого серця
Незгасним теплом.

Життя Тобі, наш любий сину й брате,
Подарувало дуже мало літ,
А замість щастя, радості й надії,
Дало в дарунок цей граніт

Ти нас покинув дуже рано
В житті немає вороття
І кров з невидимої рани
Буде текти усе життя

Ти вже далеко, вже тебе нема,
Як боляче усе це розуміти,
Але повір, в наших серцях
Ти будеш вічно жити.

Ще довго пожити на думці було,
Та буря зірвалась і сонце зайшло.

Земле! Не тяготи його собою
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як батько й мати, дай йому своє тепло.

В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найважчий час,
І ми не зможем з втратою змиритись.


Ти пішов назавжди
У незвідану путь,
І ніколи, ніколи
Тебе не повернуть.

Більшої втрати не можна зазнати.

Скорились ми гіркій, зрадливій долі,
У пам'яті живий навіки з нами ти.
Як крапельку безмежної любові
Від нас, рідненький цей останній дар прийми.

Спасти тебе ніхто не зміг
Пішов з життя ти дуже рано
Та милий, ніжний образ твій
Навіки залишивсь між нами.

Твій вічний сон
Наше горе і сльози.

Трагічно згасло твоє життя,
А з ним і радість і надія,
Залишилась навік одна туга.
Не сповнилась і твоя мрія.

Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі.

Лишила все:
Щасливі дні і мрії.
Життя тобі вділило мало літ
І замість радості, веселості, надії,
Дало на вік в дарунок цей граніт.

Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити.

Хоч обірвалося життя , а ти живеш!
У наших помислах живеш і будеш жити.
Ти вміла справді мріяти й любити…
Ми пам'ятаємо, ріднесенька, тебе!

Зірвалась з неба зіронька твоя
Трагічно заіскрилась над землею,
І ти така красива й молода
Для всіх нас залишилася зорею.

Осіннє золото у вітах,
Осіннє золото трави.
Як нагорода — позолота.
За біль, прощання назавжди.


Так гарно сонечко сіяло
Коли ми разом всі були
А Ти пішла від нас так рано
Залишивсь смуток назавжди.

Спи наша рідна, спи дорога.
В пам’яті нашій ти вічно жива

Спи спокійно, люба сестричко.

Сестричко, пам'ять про тебе завжди житиме в наших серцях.

Біль втрати не згасне ніколи
В наших спогадах житимеш ти
Твою посмішку, погляд і голос
Будем ми пам’ятати завжди

Той день, коли весна настала
І серце так хотіло жити
Тебе ріднесенька не стало
І ми не в силі щось змінити.

Спасибі за разом прожиті роки

Любила тебе і пишалась тобою,
Завжди ти у пам’яті будеш зі мною.

Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.

Пішов ти до батька,
Пішов до братів…
Прожив життя своє ти і пішов навіки,
Лишивши добрі спогади й ім’я.
Так спи спокійно, безтурботно, рідний!
Завжди з тобою вся твоя сім’я…

В один день, в одну мить
Все життя обірвалося,
Лише горе й печаль
В моїм серці зосталися…

Ти пішов з життя, але в серці — зостався.

Рідний наш!
Ти наче промінь сонця згас,
Де ж нам журбу свою і горе діти?
Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.


В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жити,
Тебе, наш дорогенький, не стало
І ми не в силах щось змінить

Рідний наш, і вдень і вночі
Болить душа і плачуть очі
Сльози течуть не висихають,
А думи душу розривають

Біль і сум за тобою
Сльозами не змити.
Ми тебе, як живого,
Будем вічно любити.

Ти пам'ять щастя,
Яке зникло геть.

Господи, на землі він мав смутку і скорботи,
Дай йому на небі відраду.

Рідний наш!
Ти наче промінь сонця згас,
Де ж нам журбу свою і горе діти?
Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.

Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто перестає жити.

Ти пішла назавжди, але ми тебе пам’ятаємо і любимо.

Догорить прощальна свічка.
І очі наповняться сльозами.
Важко жити на світі без тебе.
І повірити в те що ти не з нами.

Біль серце стискає, гірко плаче душа.
Більшого горя немає, як втрата, рідненька, твого життя

Матусю рідненька, дружино єдина,
без Тебе сумує вся наша родина.
Без Тебе, кохана, нам завжди тужити,
Тебе не забудем, поки будемо жити.

Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідна, повітрям,
Яким не надихалась ти.


Спорожніла без тебе земля.

Любов і ніжність
Віддаєм тобі,
А вічну пам’ять
В серці залишаєм.

В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найважчий час,
І ми не зможем з втратою змиритись.

Найдорожчі не вмирають,
Вони лиш поруч з нами не живуть.

Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою,
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.

Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе не має з нами,
І серце мліє від туги.

Спи спокійно, дорогий сину.

Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.

Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Забравши наше щастя й радість.

Тихіше, берези, листям не шуміть,
Сина ви мені не будіть!

І серцю боляче, і горю немає кінця.

Чому так рано нас залишив,
Так рано у вічність відійшов?

Пробач! Ще побачимось знову з тобою.

Вічно буде за тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.

Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.

Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.

Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам'ять пам'ятаємо і тужимо.


 

Ти життя любив, ти поспішав,
Ти багато хотів встигнути,
Але не дано тобі долею було
Себе жаліти …

Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами.

Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.

З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…

Чекаємо, синку, ми Тебе щодня.
Що прийдеш Ти до рідного порогу.
Та не приходиш, бо сира земля
Закрила назавжди Тобі дорогу.

Вода твої очі закрила
Зберегти тебе ми не змогли
Спи сном спокійним, наш сину милий
Ти нас за все, за все прости

Спи, донечко ріднесенька, спокійно
Ти свій короткий шлях пройшла
Чесно і радісно…

Горе страшне, біль і сум!
Пішла ти з життя на початку дороги.
Шкода, що його неможливо вернуть,
Як жаль, що жила ти недовго…

Я тебе виростила, але не зберегла.

З життя ти пішла так рано,
І в наших серцях залишилась рана,
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.

Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця

Спи спокійно наша люба,
Взята волею судьби
Хай наш сум, безмірна туга
Не тривожать твої сни

Була для нас неначе пташка,
Мов щебетливий соловей,
Без Тебе нам і сумно й тяжко,
І серце плаче ніч і день.


 

Пішла Ти, донечко, від нас
В самому розквіті життя,
І в нашій пам’яті навіки
Тобі не буде забуття.

У тузі ми кожну хвилину
Твоє згадуємо світле ім’я,
Спи спокійно, наша люба дитино,
Нехай легкою Тобі буде земля.

Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.

Немає таких слів, щоб виразити весь біль і скорботу душі нашої за тобою, рідненька донечко.

Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.

Вогонь життя нежданно згас
Печаль і смуток серце ранять
Низький уклін тобі, доню, від нас
І вічна пам'ять…

Сумуємо, любимо, пам'ятаємо.

Вічна пам'ять про тебе

Вічна пам'ять про тебе в серцях рідних.

Світлий, чистий образ твій завжди з нами

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любити і сумувати.

Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.

В серцях людей залишив слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.

Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.

Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.

Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.

Спорожніла без тебе земля.

Повернути не можна,
Забути неможливо.


Ось і ВСЕ.

Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.

Біль втрати важка,
Скільки сліз, скільки слів!

Земний шлях короткий,
Пам'ять вічна.

Тобі вічний сон, а нам вічна туга.

Смерть є всьому заспокоєння.

Отче, у руки твої передаю дух мій

«Поспішайте робити добро!»

Спорожніла без тебе земля.

Cпи з миром і моли Бога за нас.

Тебе, як власне серце,
Не можна забути і замінити.

Як важко підібрати слова,
Щоб ними нашу біль відмірять .
Не можемо в смерть твою повірить,
Ти з нами будеш назавжди.

Хай ангел Господній
Хранить твою душу
Хай царство небесне
Господь тобі дасть.

Як швидко свічка догоріла
А їй ще було не пора
Душа голубкою злетіла
У світлі Божі небеса.

Як прийдете на могилу
Помоліться тут
А де сльози ваші впали
Нехай квіти зацвітуть.

Осінні коси розплелись
І чорнобривці знову в цвіті
Ти в вишиванці, як колись
Постав живим в німім граніті

А дні летять, літа проходять
Нам жаль із серця не виходить,
В житті робили Ви добро,
Молитва й шана Вам за то...

Немає Вас вже і не буде
Стежки травою заросли
Печаль стискає наші груди
Бо Ви навік від нас пішли

Горе наше не зміряти
І сльозами не змити
Ми тебе як живого
Будем вічно любити.


Осиротіла наша хата
Нема тебе, твоїх очей
Ніхто до нас тебе не верне
Хоч ми і плачем кожен день

Спустіться тихо на коліна
І сумно голову склоніть,
Прийдіть до мене на могилу
Із світу звістку принесіть.

Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши з собою і радість і щастя.
Рідненький, пробач же в теперішній час
Забувши про всі негаразди й нещастя.

Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря –
Та не зітруться тії рани,
Що принесла нам смерть твоя

Тебе ніколи не забудем
Стискає душі наші жаль
Радість ти забрав з собою
Залишив нам одну печаль.

Біль серце стискає
Плаче гірко душа,
Більшого горя немає
Як втрати твого життя.

Сон страшний ясні очі закрив
І вуста вже не вимовлять слова
Вірить я не хотів що не стало тебе
Твоєї ласки, тепла та любові.

Епітафії: трохи історії

Слово “Епітафія” походить від грецького терміну “epitaphios”.

У перекладі, він означає “надгробний”. Сама традиція нанесення епітафій — пам'ятних слів про померлого — теж прийшло до нас із Греції. В часи греко-перських воєн в Афінах з'явилася традиція щорічно вшановувати померлих. Під час цього вшанування виголошувалися епітафії, написані на надмогильних каменях. Пізніше, традиція наносити поминальні написи стала ще більш поширеною: їх робили не лише на могилах воїнів, а й звичайних грецьких громадян.

Більшістю епітафій в ті часи були короткі відомості про сім'ю померлого, його рід діяльності, здобутки під час життя. А також слова любові та вдячності. Але достеменно невідомо, чи були майстри красномовства, які навчалися спеціально для того, щоб створювати епітафії. Й хто був автором перших із них.

Самостійним та поширеним в усьому світі жанром мистецтва епітафія стала в епоху класицизму. Й залишається ним дотепер. У наш час, важко уявити памятник чи меморіальну композицію без пам'ятного напису зі словами вдячності та любові.
Епітафії на камені від майстрів “Меморіальної архітектури”
Ми допоможемо Вам зберегти пам'ять про рідних та дорогих серцю людей. Наші майстри можуть нанести пам'ятні написи будь-якої складності:

Короткі епітафії у вигляді фраз та речень.
Епітафії-вірші.
Епітафії у форматі прози.

Обрати пам'ятні слова для Вашої близької людини Ви можете у нас: ми зібрали найкращі епітафії для дідуся, бабусі, дружини, чоловіка та інших рідних. Або ж надати нам власно створену епітафію.

Працюємо у Луцьку, Ковелі, всій Волинській, Рівненській та Львівській області.

Вгору